У Святвечір починаються Святки – два тижні зимових свят, які тривають аж до Хрещення, що святкується Православною Церквою 19 січня.

В Україні Різдво святкують 7-го січня за Григоріанським календарем, як і в багатьох інших країнах, де сповідують християнство.

Переддень Різдва в Україні називають Святвечором, або інколи – Святою вечерею. Люди зазвичай готують смачні страви на цей вечір. На столі повинно стояти щонайменше 12 різних страв. Обов'язково повинна бути кутя – ритуальна страва, яку готують з пшениці та спеціального сиропу, що містить рідкий мед, мелений мак, родзинки та інколи грецькі горіхи. За традицією кожен член родини в цей вечір повинен бути вдома, до того ж не можна спізнюватись до святкового столу, тому що будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти.

Коли на небі з'являлася перша зірка, аж тоді родина могла сідати до столу.

Проте перед тим як сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб часом не придушити душі, які, як вважалося, на Святвечір приходили до хати.

 

 

Починали вечерю з куті. Їли всі зі спільних мисок і пили з одного кухля, що символізувало мир і злагоду в сім'ї впродовж року. Окремі тарілки і ложки ставили лише для покійних родичів, або того з родини, кого не було в цей вечір вдома. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, крім господині, яка підносила страви.

У кінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу та дякували Господові за прожитий рік і просили про долю на наступний.

Після закінчення вечері діти несли обід до своїх хрещених, дорослі готувалися до вечірньої церковної служби.

Поступово закінчується вечір і наступає чарівна різдвяна ніч, під час якої не можна спати, бо все щастя проспиш. Проте навіть при великому бажанні заснути просто неможливо – церковні дзвони, ватаги колядників створюють урочисто-святкову атмосферу.

У деяких регіонах України існує традиція прикрашати стіл дідухом, снопом пшениці чи вівса спеціальної форми: з чотирма ногами та великою кількістю вузлів, що символізує добробут на наступний рік. На Лемківщині і в деяких районах Львівщини виготовляли так званих "павуків", що символізують павутиння, яке, за легендою, врятувало Христову родину від Іродових воїнів. Виготовляли павуків із соломи або із тонких дерев'яних прутиків чи з дроту, а у місцях з'єднання чіпляли квіти, свічечки або скляні ялинкові прикраси.

                                      

Дідухи та "павуки" – попередники різдвяних ялинок

Обряд колядування досить давній – він походить іще з дохристиянських часів, коли наші пращури вшановували Сонце святом Коляди. Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно зі звичаєм, несуть у домівку мир та спокій.

 В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. На вечір гуляння розпочинаються з новою силою. Хлопці влаштовують вертеп – своєрідну виставу, головними дійовими особами в якій є "Коза", "Пастух" та інші. Наступний після Різдва день – це день Богородиці. Треба вшановувати матерів та жінок, категорично забороняється працювати вагітним жінкам. До речі, жінкам в цей день, аби не нудьгували дозволяється колядувати.

 

 

Веселих  Вам  свят!