Допоки пам'ять 

        в серці не згасає...

«Пекельні цифри та слова,

У серці бють, неначе молот,

Немов проклятий оживе,

Рік тридцять третій.

Голод… Голод…»

             Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Пам'ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу. 1933 рік… найчорніший час в історії України. І до сьогодні боляче ступати стежками жахливої трагедії, яка сталася на благословенній землі квітучого українського краю.

Вшановувати пам'ять невинних жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для мільйонів загиблих, а скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне не повторилося.

                 

Тому до цієї дати Федорівська сільська бібліотека спільно із сільським Будинком культури підготували і провели усний журнал «Допоки пам'ять в серці не згасає». Метою було висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє Вітчизни, сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії. Журнал умовно поділявся на сторінки: «Рідної землі трагічні дні», «П’ять колосків – до життя п’ять непройдених кроків», «Крихта хліба – багато це чи мало?..»

               

Гостями заходу були учні 8-9 класів (вчетелі Денисенко І.В. та Прихідько А.О) Федорівського НВК  

           Ведучі розповідали учням про страшні сторінки історії України за часів Голодомору, що назавжди закарбувалися у серцях людей і стали фатальним випробуванням. Людям доводилося не жити, а – виживати. В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі, люди похилого віку.  

       Всіх загиблих в ті страшні роки вшанували хвилиною мовчання та запалили свічу пам'яті.

                

               

До уваги молоді було запропоновано документальні відео-матеріали, що дали змогу пересвідчитись та усвідомити жорстокі факти із життя українського народу у 1932-1933 роках, зокрема мультиплікаційний фільм «Голодний дух»

                 

Наприкінці заходу був проведений огляд літератури «І пам’яті свіча не згасне…», під час якого бібліотекар ознайомила присутніх з книжковими виданнями, в яких міститься інформація про страшні роки голодомору в Україні.

Захід завершився зворушливою піснею «Свічка» у виконанні Оксани Білозір, яка присвячена усім загиблим під час голодомору.