Вітаю з Різдвом, з Новим роком вітаю!

Бажаю Вам щастя, здоров’я бажаю!

Хай серце радіє, душа хай співає,

А настрій святковий весь рік не зникає!

Дай Боже Вам любові і тепла, 

Добра в сім'ї і затишку в оселі, 

Щоб щастя світла музика текла 

В різдвяні свята, щедрі і веселі! 

Хай здійснює бажання рік Новий, 

Хай вся родина Ваша процвітає, 

З чудовим святом, радості і мрій 

Я щиро і сердечно Вас вітаю!

Як зустріти Новий 2015 рік?
2015 рік згідно зі східним календарем буде проходити під заступництвом Кози. Та не простої, а дерев’яної. Розпочнеться рік Дерев’яної Кози 19 лютого 2015 року і триватиме до 7 лютого 2016 року. Слід віддати належне цій тварині, вона може бути як доброю, ласкавою, так і шкідливою, злопам’ятною. Отже рік має бути вельми веселий в плані несподіванок і різких змін з боку фортуни.
Характеристики року Кози тісно пов’язані з характером цієї тварини. Коза досить норовлива тварина. Вона любить, щоб до неї ставилися з належною повагою і розумінням. І взагалі не сприймає, якщо хтось робить що-небудь їй наперекір. Тому, якщо ви хочете, щоб у новому році у вас все було добре, вам необхідно знати, що любить цей східний символ.
Основний колір, який цього року буде приносити удачу – яскраво-синій. Будь-які відтінки синього, від ніжно-блакитного до синяво-чорного, теж підійдуть. Але в найвідповідальніші моменти свого життя краще віддавайте перевагу справжньому глибокому синьому кольору. Він матиме особливу силу і привабливість.
Яким буде рік Кози залежить повністю від вас. Якщо ви людина відкрита, але не нав’язлива, якщо ви вмієте бути наполегливим, навіть трохи настирним, то для вас наступаючий рік буде досить успішним.

                 Різдвяні свята та різдвяні   традиції українського народу
Новий рік. Різдво.
Починались Різдвяні свята 7 січня святом Різдва Христового, а закінчувалися 19 січня на Водохреща. Вступаючи в новий відлік часу, ми маємо освятитися найкращими почуттями, побажати одне одному щастя, здоров’я, голубого неба над оселею, статків і злагоди в родині. Саме цим і була просякнута світська обрядовість зустрічі Нового року в Україні: горщиком куті на покуті, щедрим житнім засівом сусідської домівки, величальною щедрувальницькою піснею на честь господаря й господині та їх діточок. Лише тоді, коли ми повернемося до своїх духовних джерел, яскравий освіт новорічної ялинки стане справжнім святом в оселі, запам’ятається на все життя вам і вашим дітям. Від того, як ми шануватимемо своїх предків, свої кращі традиції, залежатиме наша духовність, наша цивілізованість і майбутнє нашої родини, рідної України.
Бібліотека радить прочитати:


Скуратівський В. Святвечір. У 2- кн. / В. Суратівський. – К. : Перлина, 1994. – 288с. Нариси-дослідження відомого письменника-народознавця Василя Скуратівського у двох книгах «Святвечір».
До книжок входять понад сто ґрунтовних описів свят та обрядів. Вони сповна розкривають духовний світ українців, їхній Божий дар творити його добрим, щедрим, щирим, співчутливим, гостинним. Оповіді автора написані образною мовою, пересипані піснями, прислів’ями, приказками: «Хату білити, ковбаси чинити, а завтра Різдво»

 Хто такий Дід Мороз ?

Для самих маленьких Дідусь Мороз - добрий і веселий чарівник, здатний виконати будь-яке бажання. Для дорослих Дід Мороз - це спогад про дитинство, яке вже не повернути, про щасливі моменти, яких ми не забудемо ніколи. Всі дорослі перетворюються на дітей у новорічну ніч! Чекають дива та здійснення бажань!

 Прообразом сучасного Діда Мороза вважається добрий чудотворець Святий Миколай. Святий Миколай народився в III столітті в місті Патара (Мала Азія, Лікія). Пізніше він переселився в місто Світу (нині Дем-ре, невелике містечко неподалік від Фінікії). Святий Миколай ще в молодості став єпископом міста Мири.
У наші дні в Дем-ре збереглася церква з елементами архітектури III-IV століть. Жителі Туреччини назвали це диво архітектури "Баба Ноель Кілізе", що означає "церква Діда Мороза".
У III столітті склалася традиція дарувати на день Святого Миколая, 19 грудня, подарунки дітям, як це робив сам відомий архієпископ.
У зв'язку з введенням нового календаря святий став «приходити» спочатку на Різдво, а потім і на Новий рік.

                 Це цікаво!

    
 Як змінювалось свято  Нового року  крізь століття?Багато століть, з появою християнства на Русі, було прийнято святкувати Новий рік у перший день весни. У XIII столітті Московська церква прийняла рішення, згідно з яким Новий рік на Русі за грецьким духовному календарем наступав у перший день осені.
Однак традиція зустрічі весняного Нового року на Русі настільки прижилася, що тільки через сто пятьдесят років, а саме в 1492 р. рішення церкви було розглянуто і офіційно прийнято Іваном III. Тільки після цього новорічні свята перекочували на осінь і проіснували в даному форматі близько двохсот років.
Зміни відбулися в 1699 р., коли Петро I повернувся з поїздки по Європі і почав викорінювати колишні звичаї. За наказом Петра Новий рік слід було відзначати 1-го січня, всі люди повинні були веселитися, поздоровляти один одного зі святом і заради розваги стріляти зі зброї в повітря.
За втіленням у життя царського постанови стежили і в разі невиконання суворо карали. У новорічну ніч Петро I власноручно запустив першу ракету, тим самим показав приклад іншим, як потрібно святкувати Новий рік.
У столиці на новорічні свята були побудовані дерев'яні катальні гірки, які потім покривалися тонким шаром льоду. Гірки будувалися один проти одного. Таким чином, скотившись з однієї гірки людина могла видертися на протилежну. Нерідко, для додання святкового вигляду, гірки прикрашалися крижаними статуями, гілочками і деревцями ялинки. На гірках працювали зазивачі, що запрошували весело провести час.

 

                                                                    Ми чуємо тебе ,Кобзарю,

                                                                    Крізь століття,

                                                                    І голос твій нам душі окриля.

                                                                    Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                                                                    Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Тарас Шевченко... Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу, увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Шевченко перший в історії нашого народу після трагічних часів великої руїни, збудив українську історичну думку, огорнувши її шляхетністю, палкою любов'ю до України.

Минулої п'ятниці 14 листопада на сцені Федорівського Будинку Культури в рамках Обласних Шевченківських читань " Кобзарева стежина" відбулася літературно - музична композиція " Шляхи й стежки людські до тебе, Тарасе наш, не заростуть", яку підготувала завідуюча сільською бібліотекою- філіалом Павленко Алла з учасниками гуртка художнього читання Анастасією Калініченко,Русаною Радько, Катериною Кацюбою, Анастасією Єременко, Аліною Павленко, Дарьєю Петренко.Пісні про рідну мову прозвучали у виконанні солістів Будинку Культури Сергія Совина, Іри Буханець, Юлі Ляпоти, Людмили Моторної.

 

 

Родзинкою свята була одноіменна п'єса за мотивами поеми Т.Г.Шевченка " Наймичка". (автор сценарію Л. Моторна)

Учасники драматичного гуртка Федорівського Будинку культури зуміли розкрити всю багатогранність поеми.Учні-актори дуже вдало передали глядачу дух епохи Великого поета і майстерно перевтілитись у портретну схожість дійових осіб.

На свято завітали гості: начальник відділу культури і туризму Тетяна Обихвіст,художній керівник районного Будинку Культури Надія Гарькава, директор ЦБС Зоя Бондаренко, завідуюча районної бібліотеки для дітей Наталія Хрулич, методист районної бібліотеки ім. А. Михайленка Наталія Мусієнко, директор районного історико- краєзнавчого музею Ірина Федорченко.

 

Т.Г.Шевченко – славний син українського народу, його слово і сьогодні живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила. Слово Шевченкове, як стверджує Ніна Шмурикова “Таке просте, таке доступне, таке сміливе, волелюбне, таке гаряче і живе!... Воно магічну силу має – всю душу враз перевертає…” Це правда, це істина, що пройшла крізь горнило століть.

Толерантність – здатність і прагнення до діалогу

                                          "Любов виникає з любові: коли хочу,
                                     щоб мене любили, я сам перший люблю"
                                                                                                           Григорій Сковорода

 З такою назвою у сільській бібліотеці відбувся інформаційний коктель присвячений Міжнародному дню толерантності. На початку заходу ведучі  розповіли про основні принципи Декларації толерантності, яка була прийнята на Генеральній Конференціїї ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року. Відтоді цей день визначено як Міжнародний день толерантності.

 

 Протягом заходу учні не тільки дізнались, що таке толерантність, але й активно включились у практичну роботу щодо реалізації засад толерантного ставлення до оточуючих.

    Після цього всі разом "виростили"символічну "квітку толерантності". Спочатку квітка була без пелюсток, поступово на ній виростали пелюстки з рисами та синонімами толерантності.

Разом прочитали та орбговорили казку " Зоряна країна". Ознайомилися із основними правилами толерантності 

Всі присутні на заході зрозуміли, що бути толерантним і просто і складно водночас, що це нібито просте слово із 13 літер, а вмістилося у ньому так багато.