Імення їй найперше - Горда Жінка !
               Погляньте, друзі, все у ній - краса!
                              Не відділити розуму від вроди...
                              Бувають рідко щедрі небеса,
                              Але благословенна нагорода...
                              в ясних очах  і  сила, і тепло,
                              Вустам і сміх  і співчуття відомі,
                              І не вінцем, а мудрістю чоло
                              Вже увінчала небуденна доля...
                              Коли б цей голос  і не  знав  пісень,
                              На шану їй  хотілося  співати;
                              Не на свята але і в будній день
                              Саму її - мелодією звати...
                              Існує книга нашого Буття,
                              Вона в тій книзі  золота сторінка...
                              Не знає ні гріха, ні каяття,
                              Імення їй найперше - Горда Жінка!
                                                              ( М. Бойко)
Який співучий і талановитий наш Полтавський край!
Такими словами розпочався вечір пам'яті  народної артистки України Раїси Кириченко
у Федорівській сільській бібліотеці - філії. Щиро, захопливо і з любов'ю  розповідали про визначну українську співачку  ведучі вечора  Болотова Оксана, Одінцова Олена, Коваленко Євгенія та бібліотекар Павленко Алла, а Олександра Камбулова на якусь мить навіть перевтілилася  в саму Раїсу Опанасівну  коли розповідала про її нелегке дитинсто та юність. Виконуючи пісні видатної Берегині української пісні Моторна Людмила Федорівна директор сільського будинку культури  передала  всю глибину і милозвучність, бо співала не голосом , а душею .

 

 

 

Дякуючи тому, що бібліотека має компютерне обладнання ( за сприяння програми Бібліоміст) ,всі учасники заходу  мали змогу почути унікальний голос Раїси Кириченко, подивитися відеофільм про її життєвий та творчий шлях, переглянути презентацію  " Імення їй найперше - Горда Жінка!",яка супроводжувалась  піснею "Чураївна" у виконанні Людмили Моторної.

 

Ім’я Раїси Кириченко відоме в нас і в світі саме завдяки її особливій виконавській манері, в якій органічно поєднані традиції, так званого, «народного співу» та кращі засади музично-естрадного мистецтва.

Уродженка полтавського краю, вона знана усіма людьми, які, слухаючи спів «Чураївни», ніколи не залишаються байдужими.

На превеликий жаль, творчий і життєвий шлях народної улюблениці закінчився у 2005 році, але пам’ять про неї та виконання її пісень буде жити вічно у серцях людей.

 

 

 

 Із берегинею народного співу, народною артисткою України, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, повним кавалером орденів княгині Ольги, лауреатом премії  імені Дмитра Луценка " Осіннє золото",  Героєм України – Раїсою Кириченко, якій 14 жовтня виповнилося б 70 років, ознайомлює усіх шанувальників її чарівного голосу та вроди книжкова виставка у сільській бібліотеці «Царівна пісень - Чураївна!..».

          Скорботна свічка пам'яті

Ти кажеш, не було голодомору?І не було голодного села?Я бачив сам у ту зловісну поруІ пухлих, і померлих на шляхах.І досі ще стоять     мені в очах.
А кажеш - не було голодомору?                                              Д. Білоус               

Трагічні події 1932-1933 рр. вписали чорну й ганебну "славу" тоталітарної держави в життя українського народу навічно. Пам`ять про ті часи вкарбувалась у свідомість наших співвітчизників назавжди, вона болем проймає серця людей, є насправді невмирущою і передаватиметься з покоління в покоління.          
Голодомор завдав удару по глибинних основах української нації. Трагічні жнива скорботи відібрали в українського народу 10 млн. життів. Голодомор має чотири виміри: політичний, національний, історичний, світовий.  
 Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині ще у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.
В бібліотеці оформлено вистаку- календар "Голодомор - мовою фактів" та проведено бесіду " Запали свою свічу"    
                                      23 листопада  запали свічу пам'яті

                                                                                                                                   

            Дзвенить струмочком рідна мова

"Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його слова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування". 

Історія нашоі Рідної Мови починається з 4–5 століття нашої ери. У той далекий час із розрізнених слов'янських племен склався етнос, що згодом сформував Київську Русь. З того часу й починається історія Рідної Української Мови. Давньоруські літописи є дорогоцінними реліквіями історії, науки, літератури та культури, які й сьогодні вражають глибиною мудрості, далекоглядності, є актуальними і суспільно значимими. Від найглибших традицій і з часів давніх літописів «Слова о полку Ігоревім» і Острозької Біблії нашою мовою говорить серце і душа української землі. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським,

Л. Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

Наша Рідна Мова – найбагатша в світі! У словнику нашої Мови налічується більше 200 тисяч слів! Украінська мова – одна з наймелодійніших і наймилозвучніших мов у світі. 

Бережімо рідне слово, бо в ньому не тільки гомін лісів, переливи струмків, шепіт трав, а й високий дух пращурів,сила нашого сьогодення і поступ майбутній. 

 

 

Сьогодні українською розмовляють близько 45 мільйонів людей, і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

Українська мова — державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами нашої держави: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах.

Тож давайте оберігати, плекати та звеличувати українську мову. Адже як сказав великий український вчений, мовознавецьІван Огієнко, «мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб».

З нагоди цього свята в нашій бібліотеці відбулася ярмарка прислів*їв " Біля криниці мудрого слова" на яку завітали вихованці дитячого садка " Калинка". Експонуються книжкові виставки  " З глибин віків плекалась мова ", " Малюю світ своїми кольорами",а також відбувся мовознавчий марафон " Українська мова давня й молода, світить рідне слово, як жива вода", всі бажаючі мали змогу долучитися до поетичного слова, а також почитати і власні віршовані рядки.

 

 

  Друзі! Вітаємо усіх вас зі святом української мови та писемності. Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

 

 

Мов джерельна вода - рідна мова моя

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. Ми українці і любимо свою землю, свій рідний край, з його багатющими народними традиціями, славною історією, мальовничою природою, багатою мелодійною мовою.

Мова — це найбільше і найдорожче добро кожного народу, це жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування.

Пройшла наша мова тернистий і важкий шлях. Мову нашого простого українського народу передав нам у спадок і Григорій Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української мови став наш великий Кобзар — Т.Г. Шевченко. Він наказував нам, щоб ми любили, знали і вивчали її. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова.

Свято встановлено 6 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ N1241/97“Про День української писемності та мови. ” В Указі зазначено: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця.” Нестор літописець - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Особливості відзначення свята.
У День української писемності та мови за традицією:

• покладають квіти до пам'ятника Несторові Літописцю;
• відзначають найкращих популяризаторів українського слова;
• заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою;
• стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика;
• в бібліотеках презентують книжкові виставки до свята.

Пропонуємо Вашій увазі віртуальну виставку літератури з нагоди Дня української писемності та мови.

 

Історія української культури [Текст] /

За заг. ред. І.Крип'якевича. –

3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 656 c.

Автори книги подають основні відомості про розвиток українського письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики.

 

 

 

 

Попович М.В. Нарис історії культури України [Текст]: Посіб.-

(Освіта ХХІ століття)/ М.В. Попович. – К.: АртЕк, 1999. – 728 с.

Книга являє собою нарис історії культури України як комплексу характерних матеріальних і духовних здобутків суспільства; до духовної культури включаються при цьому не тільки література, філософія та різні мистецтва, а й спосіб життя, система цінностей, традицій та вірувань.

 

 

Шейко В.М. Історія української культури [Текст]: Навч.посіб./

Наук.ред. В.М.Шейко. / В.М.Шейко, Л.Г.Тишевська. – К.: Кондор,

2006. – 264 с.

Розкриваються процеси історичного розвитку української культури. Значна увага приділяється огляду джерел та літератури з питань формування та еколюції української культури.

 

 

 

Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення [Текст]:

Навч. посіб. для студ. аграрних ВНЗ / Т.Б.Гриценко – К.:

ЦНЛ, 2003. – 536 с.

Подано матеріал про українську мову, її значення в житті суспільства, функції мови, а також про традиційні і сучасні теорії щодо походження української мови. Розглянуто функціональні стилі української мови, особливу увагу звернено на науковий стиль, яким мають досконало оволодіти студенти.

 

 

 

 

 

Сучасна українська мова [Текст]: Підруч./

 За ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь,

1997. – 400 с.

Розглядаються питання фонетики, вимови, графіки, лексикології, фразеології, лексикографії, словотвору та морфології сучасної української літературної мови. Подаються відомості з діалектології та загального мовознавства.

 

 

 

Загнітко А.П. Українське ділове мовлення: професійне і

непрофесійне спілкування [Текст] /

А.П.Загнітко, І.Г.Данилюк. – Донецьк:

ТОВ ВКФ "БАО", 2007. – 480 с.

Видання пропонує зразки оформлення основних типів документів, рекомендації щодо етики й культури ділового спілкування тощо.

 

 

Кацавець Г.М. Мова ділових паперів[Текст]: Підруч.- 3-тє вид., перероб.і доп. /

 Г.М.Кацавець, Л.М.Паламар. - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

У підручнику представлено теоретичний і практичний матеріал з ділової мови - усної та писемної.

Подається опис синтаксичних особливостей побудови словосполучень і речень, формування текстових одиниць. Наголос зроблено на текстове оформлення ділових паперів, наводяться їх зразки (інформаційні, виконавчі, статутні, розпорядчі). Розглядаються питання етики професійного спілкування.

  

 

 

 

 

 

 

        Моє рідне  село - світ дитинства чарівний

                                                                     
                                                                             Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.
Моє рідне село- мої злети й падіння.
Перша радість безмежна і сльози журби.
Ти пустило в мені своє вічне коріння,
Заронило у душу великі скарби.

Моє рідне село- моє перше кохання.
Перший мій поцілунок і прикрість невдач,
Моя перша помилка і перше прощання,
Перше рішення мудре і перше "пробач".
Моє рідне село- шира батьківська хата,
Де знайомий до болю кожен кущик в саду,
Де зростали зі мною дерева крислаті...
Я до них із поклоном ще раз підійду.
Моє рідне село- солов'їнії ночі,            
Чебреців і акацій духм'яний нектар...

Кожен з нас знає, що рідне село починається з батьківського порога, яблуні стрункої біля хати, з барвінку який ніжно стелиться край дороги.
А ще воно починається з прадавніх коренів нашого народу, тому, що кожен із нас є представником трьох великих родів - своєї родини, свого села та свого народу.

Уже стало доброю традицією, що протягом багатьох років жителі сіл Карлівського  району святкують День села.

І нещодавно таке довгоочікуване свято відбулося і в нашому селі Федорівка. Жителі сільської громади від малого до великого, відклавши всі справи, зібралися в одну дружню родину, щоб разом відсвяткувати цю подію. Масове святкування Дня села відбувається в нас уже другий рік поспіль. Як минулого року, так і цьогоріч федорівчани  відзначають його восени.

Свято проводилося на центральній площі нашого села біля Будинку культури, де зібралося багато односельчан та гостей. Голова села Борисенко В.В.  у своїй промові він привітав усіх краян із Днем села, засвідчив свою повагу ветеранам Великої Вітчизняної війни, які воювали проти німецько-фашистських загарбників і визволяли село  Їм та усім присутнім глядачам сільський голова побажав міцного здоров’я, добробуту, благодаті та, звичайно ж, святкового настрою. Особливо Віктор Володимирович закликав односельчан берегти ті звичаї і традиції, носіями яких вони є, адже село є криницею нашого родоводу, нашою маленькою Батьківщиною, без якої ми не уявляємо свого майбутнього.

 
 
 Настоятель  Благовіщенської  церкви  с. Федорівки  отець Дмитрій від щирого серця привітав усю громаду із Днем Федорівки. У своєму виступі настоятель храму зробив особливий акцент на вихованні підростаючого покоління та зупинився на молоді, яку закликав молитися та звертатися до Бога за допомогою. Підсумовуючи сказане, отець побажав селу подальшого процвітання, а його мешканцям – Божого благословення та довгих мирних років життя.

Не обійшлося на святі і без нагород, подяк, грамот та цінних подарунків.
За вагомі успіхи у розбудові села багатьох наших односельців нагородили цінними подарунками. 

 

 

На святі було цікаво і дорослим, і малечі, адже, окрім мистецьких заходів, вони мали змогу ще й поласувати смачненьким: свої послуги відпочиваючим пропонували підприємці, розгорнувши широку торгівлю задовго до початку дійства.

Учасники художньої самодіяльності села подарували присутнім чудовий концерт.

Під час розважальної частини свята особливо потішивхореографічний колектив «Ритм»

Шквал оплесків отримав також тацювальний колектив із сусіднього  села Климівки " Світанок", та жіночий танцювальний колектив " Гармонія" з м. Карлівка .Свої вітання федорівчанам дарував Андрій Решетняк із Попівки,

Численні глядацькі симпатії здобули співачки Людмила Моторна ( директор сільського Будинку культури),Ганна Данилюк,Лідія Пелих,Ліна Каленіченко, Олена Одінцова, Світлана Гаврилко, Руслана Радько,Марина Бєсєдіна, сестри Аліна та Руслана Черкас. Від самого початку і до кінця місцева публіка зустрічала і проводжала їх під бурхливі оплески. А Сергія Совина аудиторія ще дорвго не хотіла відпускати зі сцени.

Після того як виступи закінчилася, уже починало сутеніти, але молодь, звичайно ж, не поспішала розходитися, адже на неї чекала святкова дискотека та святковий салют.

 Насиченою і цікавою цього дня була також програма спортивних заходів за активної участі молоді. На стадіоні відбувся футбольний матч,

Не залишилась осторонь від свята і місцева бібліотека тут була організована книжкова виставка " Федорівка лагідна і мила

                       Водночас велична і проста"

та виставка вишиванок  місцевих майстринь

Під час свята активно пропагувалася   послуга бібліотеки – безкоштовний Інтернет (завдяки програмі “Бібліоміст”),

 На дійство зійшлася громада села, завітали і гості з міста, з сусідніх населених пунктів. Це було справді народне гуляння. Площа, де  проходив святковий захід, перетворився на майданчик для своєрідного імпровізованого шоу – яскраво оформлена сцена, дитячі надувні батути, виставка світлиць та вишиванок.   

Свято Дня села ще раз підтвердило, що Федорівка багата на добрих і творчих людей. Село із славною історією, багате працьовитими людьми, які уміють гарно відпочити.

    14 жовтня - День українського козацтва

14 жовтня, на свято Покрови Пречистої Богородиці, в нашій державі відзначається День українського козацтва. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Тому символічно, що це свято встановлене Указом Президента № 966/99 від 07.08.1999 р. припадає саме на цю дату.   
        Саме козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний рух наших предків.

Багато хто з нас і сьогодні мають козацькі прізвища, та про це не знають.Через козацтво створювалась наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.

В День українського козацтва Федорівська сільська бібліотека перетворилася на куточок Запорозької Січі . На" Козацькі  забави" зійшлися учні 5-6 класів Федорівської ЗОШ ім. Берегового. Вони дізнались багато цікавого про козацьку добу та побут козаків, позмагалися між собою у спритності, швидкості, кмітливості та силі у конкурсах «Конкурс отаманів», «На швидкість одягнутись, як козак», «Заплести косу», «Переправити свою кохану через річку» та ін.,

Учнів зі святом привітала  бібліотекар Алла Павленко, розповіла про історію козацтва, символи, про велетнів – героїв козацького руху, в проведенні забав їй допомагав Кошовий - вчитель фізкультури О.Ф.Колодка, постійний користувач книгозбірні. Він, як справжній Кошовий, провів один день з козаками за всіма правилами: вистроїв «козаків», влаштував перекличку, розповів про славну Січ, про січове козацтво, їхнє лицарство. «Кіш «Молода Січ» рівняйсь, струнко!
Нехай же буде свято в нас на славу!»
Кошовий нагадав, що кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків та наказав Писарю зачитати їх майбутнім козакам:
1. ЧЕСТЬ І ДОБРЕ ІМ’Я ДЛЯ КОЗАКА ДОРОЖЧІ ЗА ЖИТТЯ.
2. ПО ТОБІ СУДЯТЬ ПРО ВСЕ КОЗАЦТВО І НАРОД ТВІЙ.
3. КОЗАКИ ВСІ РІВНІ У ПРАВАХ. ПАМ’ЯТАЙ: «НЕМАЄ НІ КНЯЗЯ, НІ РАБА, АЛЕ ВСІ РАБИ БОЖІЇ!»
4. БУДЬ ПРАЦЬОВИТИЙ, НЕ ЛЕДАРЮЙ.
5. СЛУЖИ ВІРНО СВОЄМУ НАРОДУ, А НЕ КЕРМАНИЧАМ.
6. ДОТРИМУЙ СЛОВА. СЛОВО КОЗАКА БАГАТО ВАЖИТЬ.
7. ПОВАЖАЙ СТАРШИХ, ШАНУЙ СТАРІСТЬ.
8. ТРИМАЙСЯ ВІРИ ПРЕДКІВ, ЖИВИ ЗА ЗВИЧАЯМИ СВОГО НАРОДУ.
9. ЗАГИНЬ, А ТОВАРИША ВИРУЧАЙ.
10.БЕРЕЖИ СВОЮ СІМ’Ю. СЛУЖИ ЇЙ ІРИКЛАДОМ.

Далі «курені» провели змагання: «Естафети, «Кенгуру», «Краби». Якою б не була погода, козаки кожного куреня вставали до сходу сонця і бігли на річку купатися, отже, наступним був конкурс «Хто швидше скупається», і цікава тематична вікторина - пригадали символи України, як називалась фортеця, побудована в часи Запорізької Січі, найбільш поширені види козацької зброї: рушниці, гармати, пістолети, стріли, сагайдаки, кинджали та були інші цікаві питання…
Як відомо, козаки дуже любили весело відпочивати – був й «відпочинок». Далі козаки снідали, ну звичайно ж, соломаху або куліш. Веселим було змагання «Хто швидше спорожнить свої миски ?»

Із давніх-давен славляться козаки своєю силою та відважністю, безстрашністю, сміливістю, вдалістю, скільки перешкод приходилося їм долати. Отже, наступні конкурси: «Переправа», «Біг у мішках», «Перетягування канату» …
Змагання завершила розминка - продовжити козацькі прислів'я.
1. Бережи одяг, доки новий, а здоров'я, поки .... .
2. Як немає сили, то й світ ... .
3. Хто день починає у зарядки, у того все буде ... .
4. Без уроків фізкультури не зміцнить ... .
5. Козак — це людина чесна і смілива. Найдорожче йому ... .
6. Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди свого ... .

 

 

У кожного куреня є свої уболівальники, отже змагання було й для них.

Перемогла  звичайно дружба, бо як відомо козак проти козака не воює.
Найбільш активними були "козаки" Іван Фисун, Євген Шпак, Дмитро Біленко, Захар Заплава, Ярослав Омельченко, Едуард Гуль, Владислав Сидьорко. В
Ведуча - бібліотекар Алла Павленко побажала всім учасникам міцного здоров'я, козацького завзяття і бути справжніми захисниками своєї Втчизіни.