Зима – це не тільки сніги і морози, а ще зимові свята. Скільки цікавого й казкового несуть нам народні традиції, їх святкування. Вони відкривають перед нами чудові сторінки чарівної казки, яка чарує своєю красою, заворожує, залишаючи на згадку щось незвичайне, що запам’ятовується на все життя. Багато дітей люблять цю чудову пору року. Адже тільки взимку можна покататися на ковзанах, лижах, санчатах.Як говорить народна мудрість "Зима прийшла і свята привела, взимку скільки днів, стільки й свят".
       Початок зимового циклу календарних свят найбільш виразно виступає 
4 грудня, коли відзначається одне із двунадесятих свят – Богородичне свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Цей день у народі ще називають Третя Пречиста (що значить непорочна, незаймана). До цієї дати на всій території України прив’язано чимало прикмет, прогнозів і звичаїв, що свідчили про її важливе значення. Вважалося, що Введення відкривало собою зимовий святковий сезон. У народі говорили: «Введення прийде, свят наведе». І дійсно, після 4 грудня йшла низка дуже популярних у народі свят.
            7 грудня – День Катерини.
Саме в цей день християнський світ відзначає день пам’яті великомучениці Катерини. Розумна й освічена, ця жінка була страчена за свою віру. В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Невипадково свято Катерини називали святом «дівочої долі». Сподіваючись на розуміння й допомогу святої, жінки просили про щасливий шлюб та злагоду в сім’ї.  
               13 грудня – День Андрія.

Великим зимовим святом, особливо важливим для молоді, був день Андрія. Це свято вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва. День святого Андрія починається з поклоніння хлібові. Цей хліб печуть у формі сонця. Він називається Калитою, бо спечений на честь сонячного божества Корша. В цей день, увечері, молодь збиралася у селянській хаті на вечорниці. Калиту пекли дівчата. Прикрашали її узорами з колосків, зірочок, зверху посипали маком і змащували медом. Хлопці приходили з музиками і починалося веселе дозвілля. Молодь танцювала, співала.
 
 14 грудня – День Наума.
За старих часів саме цього дня діти йшли до школи: «святий Наум наставляє на ум». Відправивши дитину до школи, батьки звертаються з молитвою до святого Наума, щоб наука добре дітям давалася.
За народним віруваннями, у ці дні вовки ходити зграями починають. І тільки на Йордань їх розженуть постріли мисливців.
 17 грудня – День Варвари Великомучениці.

Батько святої Варвари був дуже багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину (вона померла), тому всю свою любов віддавав доньці. Але навіть ця несамовита любов не врятувала непокірну доньку від страшної батьківської кари. Він був язичником, а вона – християнкою. Тому він віддав її правителю міста на тортури душевні та тілесні. Дівчина не зреклася своєї віри. Загинула вона від рук власного батька: він відрубав їй голову.За народною легендою, свята Варвара Великомучениця вишивала так красиво, що самому Ісусу Христу вишила ризу.
Цей день – поворот на весну, але саме на цей день зазвичай припадає початок найсильніших морозів. Починаючи із цього дня й протягом наступних трьох люди варять кутю й узвар – на добробут і здоров’я.  18 грудня – День Сави.
Цей святий мешкав у монастирі з восьми років. Коли подорослішав, то пішов у пустелю, що поблизу Йордану. У V столітті на тому місці, де була його келія, заснували монастир, який згодом став одним із великих центрів православної віри на Сході. Послушники цих монастирів прославилися тим, що надавали матеріальну допомогу всім, хто її потребував, до того ж давали початкову освіту місцевим жителям.
           19 грудня – День Святого Миколая.
В українському церковному році на особливу увагу заслуговує свято Святого Миколая. Святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах в Малій Азії. Він брав участь у першому Вселенському Соборі в Нікеї. Помер близько 345 року. Після смерті Бог нагородив його даром творення чудес, і за те його називають великим чудотворцем. Святий Миколай – захисник усіх бідних і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він добрий захисник і завжди приходить з подарунками. Святий Миколай є заступником людей від усіх бід і нещасть. У старій свиті,підперезаний мотузком, у чоботях, цей найпростіший і найдобріший Святий постійно піклується про своїх підопічних. Він опікується не тільки людьми, а й дикими звірами. Миколу Чудотворця зображають на іконах, моляться йому і звертаються у складних життєвих ситуаціях.

22 грудня – День Ганни. Це свято було запроваджене на честь зачаття праведною Ганною Богородиці. У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки». До дня Ганни відносяться ряд спостережень, пов’язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись».
Цього дня юні дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. З дня Ганни дня починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.

 25 грудня – День Спиридона.
Коли настала ніч, відьма прийшла, аби виконати свою обіцянку. Спиридон не спав, почув її кроки, і як скочила вона в подобі кішки йому на груди, — він її за хвіст схопив і об землю вдарив. Загинула зла відьма. Ранком громада мертву відьму зна­йшла та як годиться поховала. Інші ж відьми вирішили помститися Спиридонові — розірвати його на шматки. Коли настала ніч, Спиридон відправився на могилу й заліз на хрест, аби простежити, щоб убита відьма не встала з могили. Відьми-месниці ки­нулися шукати парубка в домі, аж його нема. На хресті ж вони його побачити не могли. От ходять вони навколо могили, не бачать Спиридона, а вбита відьма промов­ляє: «Він сидить на моєму хресті, а я встати не можу». Щоб визначитися, як дістати Спиридона, відьми полетіли до самого Києва по мудру київську відьму. Київська відьма порадила зібрати дванадцять недопалків свічок та спалити хрест, на якому парубок сидів. Запалили хрест; Спиридон бачить уже, що непереливки йому, і по­чав просити Бога: «Господи, укороти ніч хоча б трішечки, щоб хрест не встиг згорі­ти до сходу сонця, а то ж мене смерть спіткає!» Як тільки він це проказав, заспівали півні — відьми й розбіглися хто куди, а сам Спиридон залишився живий.

Цей день знаменує поворот сонця на літо, а зими — на мороз. Саме із цього дня люди вже серйозно беруться до підготовки до різдвяних свят.