Общее·количество·просмотров·страницы

среда, 10 февраля 2016 г.



Незважаючи на те, що лютий — місяць холодний та морозний, ми все одно його любимо за те, що святкуємо в ньому світле та чарівне свято всіх закоханих — день святого Валентина. Цей день в нашій країні відзначають не так давно, але він став вже досить популярним, і всі ми залюбки поринаємо в атмосферу його чарівності.
Любов — почуття світле і добре. Вона може бути до Батьківщини, до рідного міста, до матері, до дівчини чи хлопця, і, звичайно, до книги, до читання. В цей день свої почуття ми виражаємо — «валентинкою», листівкою у вигляді сердечка, яка є незмінним атрибутом цього романтичного свята. «Валентинка» — це освідчення в коханні, за допомогою добрих та щирих слів, написаних у ній. Якщо хтось соромиться сказати про свої почуття — на допомогу прийдуть квіти. Ваші почуття мовою квітів (букет чи зображення на листівці) будуть означати:
Троянди: Я кохаю тебе і хочу, щоб про це всі знали!
Бузок: Не забувай про мене, коли я буду далеко!
Маргаритки: Мені дуже приємно поруч з тобою!
Гвоздики: Я часто думаю про тебе і дуже скучаю!
Нарциси: Хоча ми посварилися, я думаю тільки про тебе!
Ромашки: Чи не вирушити нам на прогулянку разом?
Конвалії: Я мрію про нашу зустріч!
Незабудки: Я завжди буду з тобою!
Ірис: Коли ти поруч, світ здається іншим!
Фіалки: Наші почуття — це таємниця!

Яка ж історія цього свята, і звідки воно до нас прийшло?
Існує легенда. У Стародавньому Римі імператор Клавдій ІІ планував завоювання нових земель, і змушував чоловіків залишати свої родини і йти на війну. Крім того, він забороняв священикам вінчати закоханих. Але один із них все-таки наважився порушити цей наказ і таємно продовжував допомагати з'єднувати закохані серця. Його звали Валентином. Коли імператор дізнався про це, він засудив священнослужителя до страти. З тих пір всі закохані вважають цей день — Днем святого Валентина.
Такої великої кількості закоханих, як у бібліотеці немає ніде. Ми знаємо, що вони живуть на сторінках книжок, які ми із задоволенням читаємо, дізнаючись про їх неймовірні історії кохання.
Ми з дитинства любимо читати казки, потрапляти разом з героями на бали, зустрічатися з королями і королевами, ставати свідками казкових див. Казка нас переконує, що кохання та добро перемагають зло та негаразди. 

Читайте про романтичні історії кохання у зібранні Федорівської сільської бібліотеки - філії

 Аксаков, С. Т. Аленький цветочек [Текст] : сказка ключницы Пелагеи / С. Т. Аксаков ; худож. Е. Попкова. — М. : Белый Город, 2002. — 47 с. : ілюстр. — 
Волшебный сказочный язык, плавное повествование. Роскошные картины встают перед глазами читателя — прощание отца с дочерьми, трудное и опасное путешествие, чудесное спасение, радость и восхищение от находки — аленького цветочка на пригорке, гнев и ярость безобразного чудовища, ужасное условие освобождения купца.
Эту часть сказки можно назвать психологической, настолько тонко затрагиваются струны души. Потом разворачивается истинно сказочная жизнь младшей красавицы дочери во дворце чудовища. И вновь тонко, почти незаметно включаются психологические моменты, завязываются необычные отношения купеческой дочери и того, кто называет себя ее покорный слугой. И завершение — сказочное чудесное завершение — освобождение от колдовских чар прекрасного принца.
И кажется, что такой простенький сюжет, ряд сказок всех народов мира на нем построен, эта сказка, которую написал (или пересказал) Аксаков, привлекательна своей психологичностью и роскошным богатым языком.


 Андерсен, Г. Х. Дюймовочка [Текст] : казка / Г. Х. Андерсен ; іл. С. Кім. — К. : Торнадо, 2000. — 64 с. : ілюстр. 

Дюймовочка — крихітна дівчинка всього «дюйм зросту», фантастична істота, втілення доброти, мужності, терпіння, постійності. Дюймовочка з честю виходить з важких випробувань, поки вона знаходиться серед огидних жаб, хрущів і мишей. За це Дюймовочку чекає справедлива нагорода — щасливе безтурботне життя в царстві ельфів.

 Андерсен, Г. К. Непохитний олов'яний солдатик [Текст] : казка / Г. К. Андерсен ; худож. І. та М. Олійник. — К. : Гроно, 2000. — 6 с. : ілюстр.
Непохитний олов'яний солдатик — казковий персонаж, втілення непохитної мужності, стійкості і завзятості. Він явний невдаха. На його відливання не вистачило олова, тому він стоїть на одній нозі. Але він стоїть на ній «так само твердо, як інші на двох». Основна риса його натури — надзвичайна твердість духу. Він вирушає в небезпечне плавання в легкому паперовому човнику, вступає в поєдинок з великим зухвалим щуром, не розгублюється, опинившись в животі величезної риби, і так само мужньо поводиться в печі, що горить. Він гине у вогні разом зі своєю коханою, вирізаною з паперу прекрасною танцівницею. Вогонь розплавляє його, але залишається неушкодженим його «маленьке олов'яне сердечко» — символ любові, вірності.

 Андерсен, Г. К. Принцеса на горошині [Текст] : казки / Г. К. Андерсен ; худож. Н. Рудіян, Н. Стешенко. — Х. : Торнадо, 2003. — 63 с. : ілюстр.

Принцеса на горошині — образ, створений за мотивами народних казок, в яких принцесі доводиться витримати випробування — довести, що вона задовольняє вимогам, що пред'являються до неї. Після випробування ні у кого не залишається сумнівів в тому, що дівчина, яка дощовою ніччю прийшла в королівський замок, дійсно принцеса. «Вона відчула горошину через сорок матраців і пуховиків — такою делікатною особою могла бути тільки справжня принцеса».

 Андерсен, Г. К. Русалочка [Текст] : казка / Г. К. Андерсен ; худож. Л. Якшис. — К. : Махаон-Україна, 2003. — 16 с. : ілюстр
Символом творчості Андерсена вважається Русалочка, героїня однойменної казки. Русалочки живуть далеко в морі, де вода прозора й синя. Якось одна з них закохалася в молодого принца, але ж русалочки не вміють ходити по землі! Довелося Русалочці віддати відьмі свого язичка, щоб стати зовсім схожою на справжню дівчину. Довгим та не зовсім щасливим був шлях її кохання до принца. І Русалочка зникла, перетворилася на морську піну.
З дня смерті доброго казкаря минуло вже понад сто років, але його казками й досі зачитуються діти всього світу. У Копенгагені споруджено пам'ятник Андерсену, вхід до порту охороняє статуя Русалочки — героїні однієї з найчарівніших і найсумніших казок великого датчанина.


 Андерсен, Г. К. Свинопас [Текст] / Г. К. Андерсен ; худож. І. Олійник. — К. : Гроно, 2001. — 15 с. : ілюстр.
«Свинопас» Ганса Хрістіана Андерсена вчить нас відрізняти справжнє від підробки... Йдеться не стільки про предмети, скільки про почуття... Вирішив якось бідний принц одружуватися і приніс в дар імператорської дочки найдорожче, що у нього було: троянду з чудовим ароматом, що цвіте один раз в п'ять років, і солов'я, що виконував дивні наспіви. Але принцеса любила усе штучне, побачивши, що і троянда, і соловей справжні, вона не прийняла принца. Тоді юнак переодягнувся свинопасом і змайстрував горщик, який показував, хто і які блюда готує в місті, і тріскачку, що грає усі польки і вальси на світі. Цікавій принцесі дуже захотілося дістати їх собі, і свинопас виміняв ці речі на її поцілунки. Розгніваний імператор, побачивши, як дочка цілує замурзаного свинопаса, вигнав їх з королівства. Ось тут-то і пошкодувала принцеса, що не вийшла заміж за принца. А він, переодягнувшись в царський одяг, сказав їй слова презирства і відправився додому. Так дівчина, що не оцінила любов і дари принца, але цілувала за дрібнички свинопаса, залишилася самотня.

 Андерсен, Г. Х. Снігова королева [Текст] / Г. Х. Андерсен ; пер. з дан. О. Іваненко ; за ред. І. Малковича ; іл. В. Єрко. — 3-є вид. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2002. — 32 с. : ілюстр.
Снігову Королеву Андерсен не вигадав. Для північних народів вона справді існує — вважається володаркою зими та смерті. Щоправда, під іншими іменами — Снігова Відьма, Фея Криги, Крижана Діва. Познайомитися з цією дамою Андерсену довелося рано і за досить моторошних обставин — батько перед смертю сказав: «Ось іде Крижана Діва, вона прийшла по мене»...
Писалася «Снігова Королева» для збірок «Казки, розказані для дітей», які Андерсен видавав з травня 1835 року.
При створенні казки обмежуватися одними міфами Андерсен не захотів, тим більше, він був щирим християнином і не міг не наповнити свою казку християнською символікою. Тому й вийшла з-під його пера казка-синтез.
Андерсен оспівує у своїй казці справжні почуття, вона вчить нас робити добро, не залишати друзів у біді і завжди йти до своєї мети. Не треба боятися труднощів та випробувань, адже вони тільки загартовують характер.

 Гофман, Е. Т. А. Крихітка Цахес [Текст] / Е. Т. А. Гофман ; пер. з нім. С. Сакидон, Є. Попович ; коммент. Б. Бунича-Ремізова ; худож. В. Єрко. — К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006. — 320 с. : ілюстр. 

Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ.
У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський сенс твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!

 Гофман, Э. Т. А. Щелкунчик и мышиный король [Текст] : сокр. вариант / Э. Т. А. Гофман ; пер. И. Татариновой ; худож. Б. Тржемецкий. — М. : Стрекоза-Пресс, 2001. — 87 с. : ілюстр. 
Волшебная рождественская сказка немецкого писателя и композитора Эрнста Теодора Амадея Гофмана о победе добра над злом. Здесь храбрый Щелкунчик — смешная деревянная механическая кукла, предназначенная для щелкания орехов, которая очутилась среди многих подарков под рождественской елкой семьи советника медицины Штальбаума, и именно которую облюбовала его маленькая дочка Мари — становится на защиту игрушек в борьбе с Мышиным королем. Игрушки не выдержали натиска мышей, и когда Мышиный король уже подобрался к Щелкунчику, Мари бросила у него своим ботинком и спасла от гибели.
Когда-то Щелкунчик был волшебным юношой, и сделав доброе дело, был жестоко наказан и превратился в чудовища. И только в случае, если он победит Мышиного короля, и его полюбит прекрасная девушка, уродство исчезнет, и он станет принцем.
Конечно, никто не верил рассказам маленькой Мари. Но в конце концов Щелкунчик получил победу в борьбе с Мышиным королем и, превратившись в прекрасного принца, пригласил Мари в сказочную страну — Царство сладостей.


 Грин, А. С. Алые паруса ; Бегущая по волнам [Текст] : феерия, роман / А. С. Грин ; ил. О. Недзвецкой. — М. : Махаон, 1999. — 303 с. : ілюстр. 
Повесть-феерия «Алые паруса» — это трогательная и романтичная сказка, которая подносит силу любви и человеческого духа, настоящая поэма о чуде, которое создает человек своими руками. В основу романа «Бегущая по волнам» положена романтика моря, загадочные истории кораблей, таинственные матросские легенды. Главный герой произведения ищет свой идеал и свою мечту и отыскивает настоящие сокровища духовной жизни.
Настоящие, нежные чувства, мечты и убеждения несут через всю жизнь герои повести Александра Грина.

 Загребельний, П. А. Роксолана [Текст] / П. А. Загребельний. — Х. : Школа, 2006. — 607 с. 
Історичний роман відомого українського письменника Павла Загрельного чудово розкриває красу та розум українських жінок в образі Роксолани. Багато молодих українських дівчат стали полонянками татарської орди, після чого потрапляли на невільничий ринок, де і вирішувалась їх подальша доля.
Саме так і сталося в житті п'ятнадцятирічної Насті Лісовської, головної героїні роману, яка потрапила в гарем до турецького султана. Багато чого довелось їй пережити, але вже за рік вона стала його найбажанішою дружиною. Роксолана, як усі її називали, здобула свою освіту в султанській книгозбірні, вивчила кілька мов, була однією з найосвіченіших жінок світу. Понад сорок років вона практично керувала усією Османською імперією і відіграла велику роль у політичному житті держави, бо мала над султаном незбагненну владу. Вже не сподіваючись на повернення додому, Роксолана прагнула полегшити долю свого народу на чужині.

 Квітка-Основ'яненко, Г. Сватання на Гончарівці [Текст] : повісті, п'єси / Г. Квітка-Основ'яненко. — Х. : Фоліо, 2005. — 351 с. — (Українська класика).
Соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці» створена у 1835 році. Її автор, Григорій Квітка-Основ'яненко, був великим знавцем побуту та характерів міщанства.
У комедії лірична лінія поєднується з комедійною. Читач щиро співчуває закоханим героям — Уляні, дочці Одарки та Прокіпа Шкурупіїв, та кріпаку ковалю Олексію — одночасно сміючись з кумедних ситуацій та несподіванок. У діалогах Уляни та Олексія бринить щира нота кохання, їх мова піднесена, поетична, сповнена справжніх почуттів, навіть трохи сентиментальна. Але в розмовах із Стецьком Кандзюбою, нерозумним, незграбним, але заможним, Уляна стає дотепною та ущипливою, а з матір'ю — переконливою. Одарка ж і співчуває доччиному коханню, і не хоче втратити Кандзюбиного багатства. Є у жінки і природний розум, і певна гідність, бо вона зуміла своєю працею прогодувати чоловіка п'яницю та випестувати співчутливу, красиву та працьовиту доньку.
Багато висловів героїв комедії стали крилатими. У п'єсі можна зустріти і щирі українські пісні, і так званий «суржик», і «москальську мову», що приніс із війська відставний солдат Осип Скорик.


 Костенко, Л. В. Маруся Чурай [Текст] : іст. роман у віршах / Л. В. Костенко ; худож. Н. Лопухова. — К. : Веселка, 1990. — 159 с. : ілюстр.
Роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» — це справжня симфонія краси людського існування. Про що написаний цей твір? Про дівчину-поетесу? Про криваві часи Хмельниччини? Про зраду в коханні? Мабуть, про все це разом, оскільки позачасові образи вписані в яскраве історичне тло і саме таке суголосся сучасного і минулого, надчасовість розв'язуваних у творі проблем виводить його на рівень вічних тем протистояння високого і низького, місця митця в суспільстві, нерівності людських душ.
У поемі Ліна Костенко виводить цілу галерею образів, намагаючись кожен з них подати у його психологічній глибині, хай навіть робить це всього тільки одним штрихом.
«Маруся Чурай» являє собою глибоко психологічний твір, кожен образ у якому є ніби окремим штрихом до загальної картини існування митця у суспільстві, і, з другого боку, сам по собі розкривається в усій неоднозначності й прихованій внутрішній сутності. Психологізація кожного з персонажів здійснюється й через його власне мовлення, і через репліки про нього інших персонажів, і через свої вчинки.

 Котляревський, І. П. Енеїда ; Наталка Полтавка [Текст] : твори шк. прогр. для обов'язкового читання та вивч. / І. П. Котляревський ; передм. О. М. Колінченко. — К. : Школа, 2006. — 269 с. — (Бібліотека шкільної класики).
П'єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського — один із перших драматичних творів, у якому реалістично змальовано життя українського села XIX століття.
Наталка — типовий образ української дівчини-селянки.
Основне джерело для написання твору — життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві.
Основний мотив твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем.


 Старицький, М. П. За двома зайцями [Текст] : комедія з міщанського побуту / М. П. Старицький. — К. : Молодь, 1996. — 95 с. 
«За двома́ зайця́ми» — комедійна п'єса українського драматурга Михайла Старицького. Написана 1883 року українською мовою. Розповідає про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі. В п'єсі піднімаються проблеми соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва.
 Українка, Л. Лісова пісня [Текст] : драма-фієрія в трьох діях / Л. Українка. — Х. : Фактор, 2004. — 127 с.
Свій твір поетеса назвала драмою-феєрією, тобто драмою, в якій відбуваються незвичайні, неймовірні перетворення, у якій поряд з людьми діють постаті, створені їхньою уявою. У «Лісовій пісні» Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями.
Це не звичайна драма, це не тільки драма-поема, а драма-пісня, ніжна, як голос сопілки, пісня волинського замріяного лісу, зворушлива, глибока, мудра.
«Лісова пісня» — прекрасна казка про любов і зраду. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.

 Шекспір, В. Вибране [Текст] : пер. з англ. / В. Шекспір ; упоряд., передм., підготов. комент., навч.-метод. матеріалів І. Андрусяка. — К. : Школа, 2007. — 365 
Ця книга представляє кращі з російських перекладів творів Шекспіра — трагедій, історичних драм, комедій, поем і сонетів; ті ліричні фрагменти з п'єс великого англійського поета, які мають окрему віршовану долю. Вийшовши за межі театральних жанрів, поезія Шекспіра знаходить нове силове поле, несподівані значеннєві відтінки, свіжі інтерпретації. Читач зможе — в обхід драматургічних сюжетів — впритул наблизитися до того самого Шекспіра, про якого Борис Пастернак написав: «Він дитя природи в будь-якім відношенні, чи поберемо ми неприборканість його форми, його композицію й манеру ліплення або його психологію й моральний зміст його драм. Вибухи шекспірівської образності виняткові. Його порівняння — межа, за яку ніколи не заходив суб'єктивний початок у поезії».

Комментариев нет:

Отправить комментарий