ВОНА ПІСНЯМИ ВИСПІВАЛА ДУШУ...

                           

    Маруся Чурай — дівчина з легенди, цікавої й захоплюючої, що впродовж багатьох століть тривожить серця, викликає подив, спонукає до роздумів про найсокровенніше... 

Цьогоріч виповнюється 400 років від дня народження Марусі Чурай, напівлегендарної української народної співачки та поетеси.

Цій даті і була присвячена арт-година "Пісенне диво України - Маруся Чурай та її доба", яка відбулась у Федорівська сільська бібліотека в рамках засідання жіночого клубу «Натхнення».

Бібліотекар розповіла, що легендарна народна співачка, за переказами, жила в Полтаві і була дочкою козака, полтавського урядника Гордія Чурая. Її трагічна доля відображена у її піснях. Мотиви Марусиних пісень стали сюжетом для багатьох художніх творів. Це повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», історичного роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» та ін. Присутніх зацікавила історія Марусі Чурай, адже розповідь стала своєрідною подорожжю в сиву полтавську давнину. 

Учасники заходу прослухали драматично - хвилюючу розповідь Марії Вергунової про життя талановитої дівчини та фрагменти з історичного роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Прозвучали пісні Марусі Чурай, які вражають глибиною і щирістю, довершеністю форми і чарівністю мелодій: "За світ встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні" у виконанні Людмили Моторної.

Учасники літературної години переглянули фільм "Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці".

Пісні Марусі Чурай огортають глибинним чаром людську душу та вражають емоційністю, саме тому переглядаючи фільм, глядачі підхоплювали їх і співали з великим задоволенням.

Поетичний і співочий дар Марусі Чурай, закохане серце, вкладені в надзвичайно мелодійних піснях-баладах, брали за душу її сучасників. І так само беруть за душу її далеких нащадків у сьогоднішній Україні. Це – яскравий взірець самобутності українського народу і багатогранності талантів.