Не говори: в нас мова солов'їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці — доля України,
Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.

Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
 
Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi. Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її. Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте.
В рамках  відзначення  Міжнародного дня  рідної  мови в нашій  книгозбірні  відбулася вікторина " Слово наше рідне - слово українське", на  яку було запрошено  вихованців  місцевого  дитячого садочка, та змагання юних  ерудитів " Мови  калиновий  дзвін" для учнів 
 6 - 7 класів. З великим  задоволенням учні  брали участь у  грі.

 

 

                                                                    До рідного слова торкаюсь душею,
                                                             Боюсь очорнити чи зрадить його.
                                                             З цих слів наша мова, пишаємось нею –
                                                             Це музика й пісня народу мого.
                                                                          Без неї не зміг би на світі прожити,
                                                                          Не зміг би помітить земної краси,
                                                                          Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
                                                                          З якого стікають краплинки роси.
                                                             Вона – джерело й найчистіша криниця,
                                                             З якої черпаю натхнення й снагу.
                                                             Вона кришталево дзвенить і іскриться,
                                                             Я нею тамую духовну жагу.
                                                                        У шелесті трав, у цвітінні калини
                                                                        Я чую цю мову у сні й наяву.
                                                                        Вона в моїм серці, – це вся Україна,
                                                                        Я дихаю нею, я нею живу!
                                                                                                                              В.Геращенко