Все, що душа довірила словам

                          

Поезія... Без неї ми не уявляємо  ні  години  відпочинку, ні будь - які  урочистості. Поезію слухаємо  із  завмиранням  серця, як  блискучу  музичну  варіацію. Поезія - це  голос душі  людської, чарівна  скрипка  у  чудовому  оркестрі  літератури!  На  її  струнах  грає  свою  мелодію  її  Величність  Муза. У тиші  безсонних  ночей  вона  приходить  до  поета, награє  йому  мелодію, котра  торкається  душі  Митця  і  надовго  стає    володаркою  його  серця. 

 Наша Федорівська земля  щедра талантами. Тому 3 травня  у світлицю сільської бібліотеки на зустріч з користувачами  завітали гості - наші земляки, люди творчого обдарування, чия доля хоч трохи, але пов'язана з поезією. Вони пишуть для себе, для своїх близьких, колег, за покликом душі. Адже поетичне слово, дзвінкоголосе, як молодий струмок, поспішає бути почутим, щоб відізватися у серцях людей, торкнути легкою, ніжною мелодією нашої мови найтонкіші  струни  людських душ.. І це так потрібно  нам  усім, щоб мати любов  до рідного  краю,знати  про поетичні  таланти, на які  багата наша земля

  Творча людина - завжди не пересічна особистість, вона сповнена нових ідей, проектів, фантазій. Часом захоплення поезією стає змістом життя, найвищою наукою якого є мудрість. а найвища мудрість бути - добрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно  підтримати у важку  хвилину, розрадити - це риси характеру, що притаманні Магді Леоніді Петрівні. За професією Леоніда Петрівна вихователь дитячого садка,тому часто використовує власні вірші, які є вірними супутниками її життя, допомагають у хвилини радості і розпачу, душевного відпочинку і творчого пошуку. Вона є автором збірки " Жінка - весна"
                               
  Рідна земля - це казковий світ дитинства, юності, це невичерпне джерело, що все життя живить душу людини добром і світлом, а батьківська хата - це те , що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. Незрівняна любов до рідного краю, села, батьківської хати  подарувала життя її творам. Краса душі, краса любові - прекрасніша від неба і сонця, землі й поля. Це велика людська сила, її подарувала людству жінка. У вінок кохання вплітає свій голос і Хміль Ліна Станіславівна. Вона має добре серце, відчуває ритм життя, пише гарну, душевну поезію.

 Слухаючи  поезію Михайленко Нелі Миколаївни, бачимо закоханість у пристрасну лірику, природу, свій край, де так багато таємничого. Все цвіте, красується своєю вродою. Кожен вірш корениться у рідному грунті, дихає повітрям рідного краю.Вслухаємося і розуміємо: вони написані мовою серця,дихають теплом,щирістю,захоплюють своєрідним ставленням до світу, глибиною думки і великою любов'ю до рідної землі. Ця любов виливається на папір і творить чудо. 

 Поезія Шубіної Наталії Миколаївни близька всім, бо ті думки і почуття, що висловлює авторка, зрозумілі,доступні. Ми так як і вона любимо наше село, душею вболіваємо за долюУкраїни, любиво своїх рідних. Та тільки її почуття більш глибокі. Аще Наталія Іванівна щирим, образним словом вміє висловити ці почуття, ждонести їх до серця і душі  кожного слухача.

Скромні і сором'язливі поети - земляки, на початку  хвилюючись, зрештою, зачарували слухачів своїми проникливими, глибоко ліричними віршами: вони лилися подібно музиці і, звичайно ж, досягли сердець багатьох присутніх. Поетеси відразу ж розташували до себе публіку своєю коректністю й докладністю. Не поспішаючи, впевнено читали  свої чудові вірші,  Слухачі просили почитати ще і ще.
Зустріч проходила в рамках проекту Федорівської сільської бібліотеки " Все, що душа довірила словам". Огляд книг, підготовлений бібліотекарем , дозволив присутнім познайомитися з Федорівкою поетичною, дізнатися, чим живуть наші поети, про що мріють, у що вірять, почути, як пишуть.

 Дякуємо поетам землякам за ті особливі слова,що йдуть від самого серця, зачіпають душу.

До нових зустрічей у нашій літературній світлиці!