Як небагато нам для

       щастя треба ...

       

Полтавщина… Край урожайних ланів і неозорих лісів. Але не тільки природними багатствами славиться наш край.   Чи так долі забажалося, чи це від бога, що земля полтавська з давніх – давен врожаїться талантами.  На Полтавщині народились талановиті поети  , художники, співаки, музиканти, науковці й лікарі, і звичайно ціла плеяда письменників.  

 

 26 травня у Федорівській сільській бібліотеці  відбулась зустріч  членів літературно – мистецького клубу «Натхнення» та користувачів бібліотеки  з надзвичайно цікавою, талановитою землячкою самобутньою письменницею, журналістом  Катериною Іванівною Гладир. 

     Книжкова закладка

   для розуму та рук зарядка 

                     

Здавалося б, що особливого у книжкових  закладках?
А те, що закладка – такий самий атрибут читання, як і сама книжка. Вона, хоч і невелика, але дуже корисна річ при читанні.
Закриваючи недочитану книгу, ми користуємося усім, що є під рукою, або й взагалі загинаємо край сторінки. А проте, кожному ще з дитинства відомо - книги треба берегти.  Крім того, закладка допоможе не тільки не забути, на якій сторінці закінчилася захоплива розповідь, але й стане прикрасою улюбленої книги.

Тому 24 травня у Федорівській сільській бібліотеці був днем книжкової закладки. Бібліотекар Алла Павленко познайомила присутніх з історією створення закладки. 

Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки, цього року цей день припадає на 18 травня. 

День вишиванки – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Основна мета заходу – це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом це свято-флешмоб, коли українці в будній день одягають вишиванку на роботу, університет, школу чи садочок.

Одягнімо, друже, вишиванки –

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,

В будень, за потреби, одягнім

І відчуєм – вороги безсилі

Зруйнувати український дім.

«Родина – це моя святиня на древі вічності живім».
Родина – це опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок
                   

Федорівська сільська бібліотека філія до Міжнародного дня сім’ї  провела 
родинні посиденьки «Сторінками сімейного альбому…», 

присутні гортали свої сімейні світлини розповідаючи неймовірні та цікаві історії свого життя. 
                   

      Найдорожче слово в світі

                            

У  ці травневі дні, коли прокидається від зимового сну матінка - природа, коли дзвенить у ніжній блакиті спів жайворонка, коли теплий, лагідний весняний вітерець  ледь – ледь коливає шатро чаруючої зелені кущів та дерев, коли зацвітають перші квіти, приходить до нас прекрасне свято, свято народження життя, свято утвердження життя  - Свято Матері! 

   Берегинею кожного роду, кожної сім’ї є мудра Жінка – матір. Для кожного з нас саме її образ є найріднішим, найближчим, найдобрішим, найдорожчим! А наша любов до Матері – безмежна та вічна !

                           

Зворушливе літературно-мистецьке свято з нагоди Дня матері відбулося в Федорівській  сільській бібліотеці. В читальному залі зібралися жінки – матері різного віку, різних професій. Щирі вітання, вірші, пісні, легенди про материнську любов, відданість, її самопожертву прозвучали на святі.

                      

" Нехай Вам, любі, доля усміхнеться"

День матері – це міжнародне свято на честь матерів. Щорічно Україна вшановує матерів у другу неділю травня.
Найдобріші, найкращі, найрідніші наші неньки! Зі святом Вас, любі матусі!
Якби зібрати всі слова землі, то їх би не вистачило для того, щоб подякувати Вам за стежини, що Ви прокладаєте у нашій долі. Хай завжди і у всьому Вас супроводжує по життю безмежна любов рідних.Нехай щедра українська природа дарує міцне здоровя на многії літа, а журба обминає дім, щоб Ваші невтомні руки ще довго обіймали нас своїми теплими крилами.

     Колиска роду — українська хата

Чому мене так вабить рідна хата,

Збадьорює, мов подихом весни?

Бо в хаті тій мене чекає мати,

У світлому серпанку сивини.

Батьківська хата — це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У цій хаті були перші радощі , клопоти. У ній пахло зіллям, хлібом , молоком. 

Українську хату називають берегинею. Саме в хаті твориться українська доля, складаються пісні та легенди. У цій хатині – корені нашого народу, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня. Хата, як людина, уміє плакати і всміхатися. Вона може бути весела і сумна, пихата і доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає. Дедалі більше віддаляється від нас у шаленому темпі атомної епохи біленька хатинка у вишневому садочку.

    Тож 7 квітня Федорівському Будинку культури відбувся народознавчий захід " Хата моя, біла хата" за сприянням жіночого комітету   Карлівської організації  ветеранів  при допомозі Карлівського територіального центру по наданню соціальних послуг. На захід були запрошені учні Федорівського НВК, члени літературно - мистецького клубу " Натхнення" та місцеві жителі.